Чоловічі статеві органи (organagenitaliamasculina)

Чоловіча статева система також включає зовнішні й внутрішні статеві органи, основною функцією яких є генеративна, що полягає в утворенні чоловічих статевих клітин, та ендокринна.

Внутрішні статеві органи

Яєчко, сім’яник (testis.s, ofchis — грец.)

парна чоловіча статева залоза еліпсоподібної форми, масою 5-30 г, завдовжки 4-6 см.

Яєчко міститься в мошонці і має дві поверхні:присередню та бічну, два краї: передній та задній, два кінці: верхній та нижній (на задньому краї яєчка розташований його придаток).

Зовні яєчко оточене сполучнотканинною (білковою) оболонкою, яка по його задньому краю утворює стовщення – середостіння.Від білкової оболонки всередину органа відходять сполучнотканинні перегородки, які поділяють паренхіму яєчка на часточки, яких нараховується 250-300. Кожна часточка містить від одногодо чотирьох тісно укладених покручених трубок, які мають назву звивистих сім’яних канальців, один кінець звивистого сім’яного канальця закінчується сліпо, а другий, вирівнюючись у напрямку середостіння яєчка, переходить у прямий сім’яний каналець. У товщі середостіння прямі сім’яні канальці зливаються й утворюють сітку яєчка, з якої виходять 12-18 виносних канальців, які впадають у протоку придатка яєчка.

Стінка покручених сім’яних канальців складається з опорно-трофічних клітин та сперматогенного епітелію, з якого и процесі сперматогенезу утворюються сперматозоїди.

Придаток яєчка (еріdidymis)

Невеликий видовженим орган, масою близько 3 г, який прилягає до заднього краю яєчка. У ньому виділяють головку, тіло і хвіст. Головка утворена виносними канальцями, які, зливаючись, формують протоку придатка, яка розміщена в його тілі й хвості. Прошарки сполучної тканини поділяють паренхіму придатка на часточки. Протока придатка яєчка забезпечує ввиведення сперми, в її просвіті завершується диференціація сперматозоїдів.

Сім’явиносна протока (ductusdeferensspermaticus) має форму трубки, завдовжки 40-50 см, завширшки понад 2 мм. Вона є безпосереднім продовженням протоки придатка яєчка. Сім’явиносна протока — парний орган, міститься в мошонці та порожнині малого таза. У ній розрізняють наступні частини: яєчкову, канатикову (проходить у складі канатика в пахвинному каналі), тазову.

Починаючись від хвоста придатка яєчка, Сім’явиносна протока піднімається вгору в складі сім’яного канатика входить у пахвинний канал через його поверхневе кільце. Залишає пахвинний канал через глибоке пахвинне кільце і йде до сечового міхура. Підійшовши до сечового міхура та передміхурової залози, утворює розширення — ампулу. Стінка сім’явиносної протоки складається з трьох оболонок: слизової, м’язової та адвентиціальної.

Функція: виведення сім’яної рідини усім’явипорскувальну протоку.

4.Сім’яний канатик (funiculusspermaticus) — за формою нагадує шнур завдовжки 18-20 см. Він починається від верхнього кінця яєчка, йде догори і через поверхневе пахвинне кільце потрапляє в пахвинний канал. Утворюється сім’яний канатик тільки після опускання яєчка в мошонку.

Сім’яний канатик утворенийсім’явиносною протокою, яєчковими артеріями та венами, артеріями та венами сім’явиносної протоки, лімфатичними судинами яєчка, нервами.

Біля глибокого пахвинного кільця елементи сім’яного канатика розходяться. Так, сім’явиносна протока йде донизу та присередньо до сечівника, нерви та судини — догори.

5.Сім’яні міхурці (vesiculaeseminalis) — це сукупність кулястих утворень. Сім’яний міхурець — парний орган завдовжки 4-5см та до 2 см завширшки. Сім’яні міхурці містяться в порожнині малого таза, розміщені позаду дна сечового міхура та перед ампулою прямої кишки. Сім’яний міхурець має вивідну протоку, яка відкривається усім’явипорскувальну протоку.

Функція: продукція прозорої, безбарвної або дещо жовтої рідкої частини сперми.

Сім’явипорскувальна протока (ductus еjaculatorius) має форму трубки завдовжки 1,5 см.

Це парний орган, міститься в порожнині малого таза. Утворюється шляхом злиття ампули сім’явиносної протоки та протоки сім’яного міхурця. Сім’явипорскувальна протока відкривається впередміхурову частину сечівника.

Функція: виведення сперм в сечівник.

Передміхурова залоза (prostata)

Непарний м’язово-залозистий орган, який за формою нагадує каштан, завдовжки до 3 см, масою близько 20 г. Вона міститься в порожнині малого таза, гід сечовим міхуром, охоплює початкову частину сечівника та кінцеві відділи сім’явипорскувальних проток.

У передміхуровій залозі виділяють: основу, яка прилягає до дна сечового міхура, та загострену верхівку, спрямовану наперед та донизу

Розрізняють чотири поверхні: передню, задню та дві нижньобічні; дві частки: праву та ліву і перешийок, який лежить між частками.

Передміхурова залоза оточена сполучнотканинною капсулою. Перенхіма органа складається залозистої і м’якої речовини — окремі слизові альвеолярні сечівника, вивідні протоки яких впадають у простатичну частину сечівника. Між залозками і навколо них у сполучнотканинних перегородках проходять пучки непосмугованих м’язів, які в сукупності формують м’язову речовину передміхурової залози, що складає значну частину її речовини. Скорочення м’язових клітин сприяє одночасному виділенню секрету із залозистих часточок, вони також виконують роль мимовільного стискача сечівника.

Функції:

  • залозиста речовина передміхурової залози
  1. виділяє в кров біологічно активні речовини — простагландини;
  2. продукує слизовий секрет, який розріджує сперму, підвищує рухливість, активність, життєздатність сперматозоїдів;
  • м’язова частина
  1. сприяє виділенню сперми із залозистих часточок
  2. ввиконує функцію стискача чоловічого сечівника (регулює роздільне виділення сечі і сперми)

 

Цибулинно-сечівникова залоза (glandulabuborethralis) — парний орган, за величиною та формою нагадує горошину (до 1 см у діаметрі), знаходиться в товщі сечостатевої діафрагми. Протока залози відкривається в перетинчасту частину сечівника.

Функція: продукує тягучу слизову рідину, яка входить до складу сперми.

Функція: виведення сперм в сечівник.

Зовнішні чоловічі статеві органи

Статевий член (реnis) — циліндричної форми орган, у якому виділяють корінь тіло і головку, на якій розташоване зовнішнє вічко сечівника. Тіло статевого члена має верхню, або передню, поверхню — спинку та нижню, або задню, —сечівникову поверхню. Між тілом та головкою розміщена неглибока борозна — шийка головки. Корінь статевого члена прикріплюється до лобкових кісток

Основу будови статевого члена складають губчасте та два печеристі тіла, які розміщені поздовжньо.

Печеристі тіла утворені густим сплетенням перегородок між якими розміщені проміжки (печери), вистелені ендотелієм і заповнені кров’ю.

Губчасте тіло тонше і коротше за печеристі тіла, розміщене вздовж серединної лінії статевого члена, під печеристими тілами. У його товщі проходить більша частина сечівника. Заднячастина губчастого тіла стовщена і утворює цибулину статевого члена, а передня розширена и утворює головку статевого члена, яка вкриває загострені кінці печеристих тіл.

Печеристі та губчасте тіла оточені білковою оболонкою, а зовні вкриті загальною фасцією й шкірою. Шкіра в ділянці головки статевого члена наздається передньою шкірочкою. Передня шкірочка багата на сальні залози, які виробляють секрет — смегму, і з’єднана вуздечкою з нижньою поверхнею головки.

Мошонка (scrotum) — шкірно-м’язове утворення, де містяться яєчки з придатком та нижні відділи сім’яних канатиків. Вона займає передній відділ ділянки промежини і складається із шкірного покриву та декількох шарій оболонок (шари мошонки утворилися шляхом випинання передньої стінки живота). Шкіра мошонки пігментована, вкрита товстим, рідким волоссям і містить велику кількість потових та сальних залоз.

Мошонка поділена перегородкою на дві половини. Під шкірою розміщується шар гладеньких м’язових клітин, який утворює м‘ясисту оболонку, далі лежить зовнішня сім’яна фасція, підвішуючий м’яз ясчка,покритий одноіменною фасцією,внутрішня сім’яна фасція,піхвова фасція, яка має дві пластинки:нутрощеву (зрощену з білковою оболонкою яєчка) та пристінкову(зрощену з внутрішньою сім’яною фасцією). Між пластинками піхвової фасції міститься порожнина, заповнена невеликою кількістю серозної рідини.

Промежина — це комплекс м’язів і фасцій, які закривають вихід з малого таза. Спереду вона обмежена лобковою дугою, з боків — сідничними горбами, а ззаду — куприком.

У вузькому розумінні промежина — це ділянка, розміщена між заднім краєм статевої щілини в жінок або заднім краєм мошонки в чоловіків спереду і переднім краєм відхідника ззаду. По серединній лінії промежини на шкірі визначають шво промежини, яке поділяє її на праву та ліву половини.

Лінія, проведена через обидва сідничних горби, поділяє промежинну ділянку на сечостатеву (меншу) і відхідникову (більшу).

У сечостатевій ділянці розташовані зовнішні статеві органи, сечівник та сечостатева діафрагма (сечостатевий трикутник), через яку в чоловіків проходить сечівник, а в жінок — сечівник та піхва.

У відхідниковій ділянці розміщений кінцевий відрізок прямої кишки, м’яз-замикач відхідника і діафрагма таза.

М’язи промежини та фасції, які її вкривають, утворюють дві діафрагми: тазову та сечостатеву. Тазова діафрагма утворює більшу частину тазового дна. Основною складовою частиною тазової та сечостатевої діафрагм є м’язи та фасції, які їх вкривають.

Жіноча промежина має деякі особливості. Так, сечостатева діафрагма в жінок має більші розміри в ширину, через неї проходить не тільки сечівник, але й піхва. М’язи цієї ділянки виражені слабше, ніж однойменні м’язи в чоловіків. Поверхневий поперечний м’яз промежини іноді відсутній, слабко розвинутий і глибокий поперечний м’яз промежини.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *