ДИСФУНКЦІОНАЛЬНІ МАТКОВІ КРОВОТЕЧІ

Дисфункціональною називається маткова кровотеча (ДМК), не пов’я­зана з органічними захворюваннями жіночих статевих органів чи поруше­ною вагітністю.

Дисфункціональні маткові кровотечі можуть виникати у будь-якому віці. Залежно від часу їх виникнення, розрізняють ювенільні кровотечі (у дитя­чому віці та у період статевого дозрівання), кровотечі репродуктивного періоду, клімактеричні кровотечі.

Причини:

-нейроендокринні та екстрагенітальні захворюваня (крові),

-розумове та фізичне перевантаження,

-хронічний стрес і хвороби адаптації

-захворювання запального характеру

— порушення функції яєчників та інших ендокринних залоз.

Розлади функції системи гіпоталамус — гіпофіз — яєчники — матка призводять до порушення дозрівання фолікула. Залежно від того, настає овуляція чи ні, кровотечі можуть бути овуляторними та ановуляторними.

Класифікація дисфункціональних маткових кровотеч за патогенезом:

І. Овуляторні (двофазні) за типом:

• гіпоестрогенії;
• гіпогестагенії;
• гіпергестагенії.

1. Ановуляторні (однофазні) за типом:

• гіпоестрогенії;
• гіперестрогенії.

За часом виникнення: циклічні (ті, що настають у термін чергової мен­струації, але відрізняються від неї за кількістю втраченої крові та триваліс­тю); ациклічні (виникають поза менструацією або тривають з перервами впродовж усього циклу).

За віком хворої: ювенільні, репродуктивного віку, клімактеричні, крово­течі у менопаузі.

Овуляторні дисфункціональні маткові кровотечі

За типом гіпоестрогенії (вкорочення фолікулінової фази). Крово­течі виникають внаслідок дозрівання неповноцінного фолікула, перша фаза циклу вкорочена, овуляція відбувається на 8-10 день циклу. Менструаль­ний цикл вкорочений до 2-3 тижнів, кількість виділень може бути збільше­на (гіперменорея), тривалість менструації може бути звичайною або подо­вженою до 7-10 днів. Репродуктивна функція збережена.

Лікування такі хворі зазвичай не потребують. Іноді при гіперполіменореї призначають препарати, що скорочують матку.

За типом гіпогестагенії Виникає скорочення другої фази цик­лу, відбувається передчасна інволюція жовтого тіла, тому виділяється недостатня кількість гестагенів, секреторні зміни ендометрія виражені також недостатньо, тому відшарування ендометрія відбувається нерівномірно.

Клініка. Циклічні маткові кровотечі, менструація тривала, проміжки між менструаціями зменшені. Перед менструацією — мажучі кров’янисті виділення. Репродуктивна функція порушена, розвивається безпліддя.

Діагностика. Базальна температура двофазна, перша фаза триває 2 тижні, друга — 3-7 днів.

Лікування. У другу фазу менструального циклу призначають проге­стерон по 1 мл 1 % розчину 5-6 днів. Для посилення функції жовтого тіла показані вітамін Є по 50-60 мг і аскорбінова кислота по 0,5 г щодня 10 днів.

За типом гіпергестагенії. Перша фаза менструального цик­лу відбувається повноцінно і завершується овуляцією. Утворюється жовте тіло, яке тривалий час розвивається (персистує) і виділяє надмірну кількість прогестерону. Друга фаза триває 20-25 днів. Загалом тривалість менстру­ального циклу становить 35-40 днів. Менструація затримується, потім роз­починається кровотеча, яка затягується на 2-4 тижні внаслідок сповільнен­ня фази регенерації ендометрія.

Діагностика. Базальна температура двофазна, друга фаза (гіпертермії) триває довго, відсутнє передменструальне зниження температури. Слід провести диференціальну діагностику з перериванням вагітності у ранніх термінах (тест на вагітність).

Лікування починають з вишкрібання ендометрія. Гістологічне дослі­дження виявляє секреторну трансформацію ендометрія. Призначають ест­рогени з 1 по 25-й день циклу, поступово зменшуючи дозу, або синтетичні прогестини за схемою.

Ановуляторні дисфункціональні маткові кровотечі

Атрезія фолікула — при цій патології фолікул починає свій розвиток, досягає певного ступеня зрілості, але овуляція не настає, жовте тіло не утво­рюється, фолікул зазнає зворотного розвитку.Відсутня правильна циклічність виділення гормонів естрогени — прогестерон, в ендометрії не наста­ють секреторні зміни. Захворювання супроводжується гіпоестрогенією.

Клініка. Менструації втрачають регулярний ритм, порушується їх інтен­сивність і тривалість. У відповідь на атрезію фолікула і спад кількості гор­монів через 8-16 діб після початку кровотечі настає менструальноподібна реакція, механізм пов язании з трансудацією із судин поверхневих шарів

ендометрія, де виникають крововиливи й ділянки некрозу. Відсутність ову­ляції призводить до безпліддя, що часто є основною скаргою хворих. Ановуляторні цикли можуть чергуватися з овуляторними.

Діагностика. Для встановлення діагнозу необхідні тривале спостере­ження за жінкою, дослідження показників тестів функціональної діагнос­тики. Базальна температура монофазна, крива розміщена нижче 37°, фено­мени «папороті» і «зіниці» виражені слабко або відсутні навіть у середині менструального циклу. Кольпоцитологічні дослідження показують помірну або незначну насиченість організму естрогенами. При гістологічному дос­лідженні ендометрія — відсутність секреторних перетворень, слизова обо­лонка матки у фазі проліферації з набряком тканини.

Лікування. При зниженій естрогенній насиченості організму призна­чають циклічну терапію естрогенами та гестагенами для нормалізації мен­струального циклу і використовують засоби для стимуляції овуляції. Ліку­вання повинно тривати 3-6 місяців.

Тривала персистенція фолікула (геморагічна метропатія, хвороба Шредера). Захворювання розвивається внаслідок надмірно тривалого існу­вання фолікула.

Патогенез. Під час першої фази менструального циклу фолікул росте та розвивається надмірно довго. Овуляція не настає. Жовте тіло не утворюється. Відсутня продукція прогестерону, тому в ендометрії не настає фаза секреції. Фолікул досягає значних розмірів, інколи утворюється фолікулярна кіста — ретенційне утворення діаметром 3 см і більше. Це призводить до гіперпродукції естрогенів, під впливом яких у матці відбувається патологічна про­ліферація ендометрія з явищами поліпозних розростань. Внаслідок значного потовщення ендометрія в ньому розвиваються деструктивні зміни, настає некроз і безладна десквамація, що супроводжується тривалою кровотечею, оскільки відсутність секреторних змін у матці не дозволяє відшаруватися функціональному шарові ендометрія, як це буває при нормальній менстру­ації. В ендометрії — гістологічна картина застійного повнокрів’я з розши­ренням капілярів, порушується кровообіг, збільшується проникність судин, розвиваються тканинна гіпоксія та інші метаболічні порушення.

Клініка. Основною ознакою геморагічної метропатії є поява кровотечі після аменореї протягом 1,5-2 місяців. Період аменореї відповідає розвит­ку фолікула, а початок кровотечі — початку некротичних змін в ендометрії. У таких хворих виникає безпліддя, пов’язане з відсутністю овуляції.

Діагностика. Діагноз встановлюють на основі аналізу скарг хворої. Для уточнення гормонального статусу проводять дослідження функції яєч­ників: базальна температура однофазна, нижча 37°, феномени «папороті» і «зіниці» позитивні протягом усього періоду аменореї, без циклічних коли­вань. Кольпоцитологічні дослідження показують надмірну насиченість організму естрогенами, каріопікнотичний індекс — 60-80 %. При дослі-

дженні екскреції гормонів із сечею виявляють значне зниження екскреції прегнандіолу. При гістологічному дослідженні ендометрія діагностують відсутність секреторних перетворень перед очікуваною менструацією, сли­зова оболонка матки у фазі патологічної проліферації, характерна залозис­то-кістозна гіперплазія ендометрія з явищами некрозу, тромбозу та дис­трофії.

Лікування. Лікування полягає у зупинці маткової кровотечі та нормалі­зації менструального циклу. Методи лікування обирають, враховуючи вік хворої. У репродуктивному віці та у клімактеричному періоді лікування починають з вишкрібання слизової оболонки матки. Ця операція має як діагностичне, так і лікувальне значення, оскільки видалення слизової обо­лонки припиняє кровотечу, а гістологічне дослідження дозволяє виключи­ти злоякісну пухлину як джерело кровотечі. День вишкрібання умовно вва­жається першим днем штучно створеного менструального циклу. Надалі проводять протизапальне лікування (для запобігання розвитку інфекції в матці після операції) та регуляцію менструального циклу. Застосовують з цією метою переважно синтетичні прогестини впродовж трьох місяців.

Ювенільні маткові кровотечі

Ациклічні маткові кровотечі, що виникають у період статевого дозрі­вання, називають ювенільними (ЮМК) або пубертатними.

Етіологія

• Стрес (розвивається персистенція фолікулів, що призводить до зміни продукції статевих гормонів)
• якщо в організмі дівчинки не вистачає вітаміну С, що буває при незбалансованому харчуванні, фізіологічне необгрунтованих дієтах, це призво­дить до підвищення проникності стінок судин. Порушуються мікроциркуляція, біосинтез простагландинів, а це, в свою чергу, порушує процеси згор­тання крові.
• інфекційні захворювання ( напр. хронічний тонзиліт, тонзилогенна інфекція зни­жує імунний резерв організму, впливає на гіпоталамічну ділянку та на яєч­ники).

У хворих з ЮМК дуже часто, окрім порушень у репродуктивній систе­мі, спостерігаються також зміни у системі гемостазу.

Клініка та діагностика. Характерний ранній початок статевого дозрі­вання, рано настає менархе, але з 15-16-річного віку рівень статевої зрілості за комплексом ознак є нижчим, ніж у ровесниць.

У багатьох дівчат з ювенільними матковими кровотечами виявляють фіброзно-кістозну мастопатію, тому огляд молочних залоз у таких хворих є обов’язковим.

При огляді статевих органів: розвиток зовнішніх статевих органів пра­вильний.

У хворих з гіпоестрогенним типом кровотечі слизові блідо-роже­вого забарвлення, шийка матки конічної форми, симптом «зіниці» та «па­пороті» — +, виділення кров’янисті, у невеликій кількості, без домішок слизу. При ректоабдомінальному дослідженні величина матки відповідає віку, кут між тілом і шийкою матки виражений незначно, яєчники не паль­пуються. При дослідженні кількості гормонів — екскреція естрогенів із сечею знижена.

У хворих з гіперестрогенним типом кровотечі слизова піхви рожевого забарвлення, добре виражені складки піхви, шийка матки циліндричної фор­ми, виділення кров’янисті, велика кількість, з домішками слизу, симптоми «зіниці» та «папороті» — +++ або ++++. При ректоабдомінальному дослід­женні матка дещо збільшена, кут між тілом і шийкою матки виражений чітко, яєчники можуть бути збільшеними у розмірах порівняно з віковою нормою.

На УЗД матка перевищує вікову норму, яєчники значно більші, ніж у здорових дівчаток того ж віку, можна виявити дрібнокістозні включення.

Гістероскопічні дослідження виявляють у хворих гіперплазію і полі­пи ендометрія, контури матки нерівні.

Тести функціональної діагностики: базальна температура моно фазна.

У хворих досліджують систему згортання крові та консультують у спеціалізованому стаціонарі у гематолога для виявлення можливого захво­рювання крові.

Лікування складається із:

• загального лікування;
• застосування кровоспинних і скорочуючих засобів;

гормонотерапії;

• хірургічного лікування.

Загальне лікування починають із створення сприятливого режиму праці і відпочинку, забезпечення фізичного і психічного спокою, правильного хар­чування, багатого на вітаміни.

Боротьба з анемією включає призначення препаратів заліза, вітамінів групи В, аскорутину, фолієвої кислоти.

Гемостатичного ефекту досягають використанням 10 % розчину хло­риду кальцію внутрішньовенне. Для зменшення кро­вовтрати призначають фітопрепарати — екстракт кропиви, калини, водя­ного перцю. При вторинних порушеннях згортання крові доцільно засто­совувати амінокапронову кислоту, ПАМБА.

Гормонотерапія передбачає:

• зупинку кровотечі;
• нормалізацію менструальної функції.

До застосування гормонотерапії вдаються за умови неефективності сим­птоматичної терапії при тривалій кровотечі з помірною кількістю виділень. Використовують монофазні естроген-гестагенні препарати (бісекурин, нон-овлон, овулен, новінет, регулон використовують по 2-3 табл. на добу до зупинки кровотечі, потім дозу знижують щодня на 1 табл. По 1 табл. препарат вживають ще 15-20 днів. Через 3-4 дні після відміни настає менструальноподібна кровотеча.

Хірургічне лікування — вишкрібання слизової матки показане при три­валості захворювання більше 2-х років з частими рецидивами і є лікуваль­но-діагностичною процедурою, що дозволяє досягти гемостазу та дослі­дити ендометрій (у переважній більшості хворих виявляється його гіпер­плазія).

Для відновлення нормальної менструальної функції можна застосува­ти протягом 4-6 місяців комбіновані естрогенгестагенні препарати. Їх при­значають після будь-якого виду гемостазу, гормонального чи хірургічного.

ПРИНЦИПИ КОНСЕРВАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ДИСФУНКЦІОНАЛЬНИХ МАТКОВИХ КРОВОТЕЧ

Загальна терапія:

1) дія на центральну нервову систему;

2) симптоматична терапія;

3) антианемічна терапія.

1. Дія на центральну нервову систему:створення умов праці та відпо­чинку, що виключають можливість фізичної та розумової перевтоми; про­ведення психотерапії, призначення седативних препаратів, вітамінотерапія.
2. Симптоматична терапія:

-засоби, що скорочують матку, в період кровотечі і 3 дні після зупинки кровотечі — окситоцин по 0,5-1 мл в/м 2-3 рази на добу; метилергометрин 0,02 % — 1 мл в/м.

-засоби, що зміцнюють судинну стінку та покращують згортання крові: глюконат кальцію по 0,5 г тричі на день або кальцію хлорид по 10 мл 10 % розчину в/в; епсилонамінокапронова кислота всередину з розрахунку по 0,1 г на 1 кг маси тіла жінки через 4 год (за добу 10-15 г) впродовж 3 днів, на 4-й день — 12г, далі відповідно по 9,0; 6,0; 3,0 г на добу; дицинон в таблетках по 0,5-0,75 мл на добу або 1-2 мл 12,5 % розчину; рутин, аскору-тин, аскорбінова кислота.

3. Антианемічна терапія:препарати заліза — таблетовані або феррум-лек в/м чи в/в; при потребі — переливання еритроцитарної маси або свіжоцитратної крові.

Гормональна терапія. Її завдання:

1) досягнення гемостазу;

2) регуляція менструального циклу;

3) профілактика рецидиву кровотечі;

4) індукція овуляції та нормалізація менструального циклу.

Гемостаз комбінацією естрогенів та гестагенів.

Механізм дії зумовлений дією естрогенів (викликають проліферацію ендометрія) та гестагенів (відбувається секреторна трансформація ендо­метрія)- нон-овлон, регулон і т.д.

АЛЬГОДИСМЕНОРЕЯ

Причини, що призводять до виникнення болю під час менструацій, різноманітні. Альгодисменорея може бути зумовлена функціональними та органічними причинами. До органічних належить наявність перешкод відто­ку менструальної крові у вигляді перегину матки, рубцевих змін, що при­звели до звуження цервікального каналу. Альгодисменорея — один із сим­птомів ендометріозу, генітального інфантилізму, запальних процесів у матці та яєчниках, неправильних положень матки, пухлин статевих органів.

Болючі менструації бувають частіше у дівчат та жінок, які не народжу­вали, після перших пологів альгодисменорея минає або біль стає не таким інтенсивним.

Лікування повинно бути етіопатогенетичним, спрямованим на усунен­ня причини, що викликала захворювання (протизапальне, хірургічне, гор­мональне). Якщо альгодисменорея є проявом інфантилізму, проводять за-гальнозміцнювальне лікування, теплові процедури, гормонотерапію.

Симптоматичне лікування полягає у призначенні спазмолітичних за­собів (папаверин, но-шпа, баралгін), анальгетиків, рекомендовані седативні засоби — валеріана, сибазон, магне-В^, месулід.