Жіночі статеві органи

Жіночі статеві органи — поділяються на внутрішні та зовнішні. Їх функція утворення жіночих статевих клітин, продукування статевих гормонів, забезпечення внутрішньоутробного розвитку та виношування плоду, секреція молока.

Внутрішні жіночі статеві органи

Яєчник (ovarium) – парна жіноча статева залоза, в якій ростуть та дозрівають статеві клітини і виробляються гормони. Має розміри 2,5: 1,5: 1см.

Знаходиться в малому тазу, рухомий. Має 2 поверхні: бічна прилягає до стінки малого таза, присередня обернена до маткової труби. Має 2 краї: задній (вільний) обернений до черевної порожнини, передній (брижовий), ним яєчник фіксується до заднього листка широкої зв’язки матки за допомогою брижі яєчника. Брижовий край — це ворота яєчника. Має 2 кінці: верхній-трубний, і нижній-матковий (фіксується до дна матки власною зв’язкою яєчника.)

Речовина яєчника складається з строми, всередині якої розміщуються фолікули, судини та нерви.

У яєчнику новонародженої дівчинки є від 30 до 400тис. первинних яєчникових фолікулів. Протягом життя жінки дозрівають 400-500клітин, а інші гинуть. Фолікули в процесі дозрівання послідовно підходять до вільного краю яєчника, збільшуються, а епітелій, який їх вкриває, розмножується, утворюючи багатошарову оболонку. В центрі фолікула утворюється порожнина, заповнена прозорою фолікулярною рідиною (це зрілі пухирчасті фолікули).

Періодично один з дозрілих фолікулів підходить до поверхні яєчника, лопається і яйцеклітина течією рідини виноситься в порожнину очеревини, а далі через маткову трубу потрапляє в порожнину матки. Цей процес називається овуляцією. Він відбувається через кожні 28 днів. Якщо вагітність не настала, то на місці фолікула, який лопнув внаслідок рубцювання утворюється білувате тіло, а коли настала вагітність — жовте тіло (продукує гормон прогестерон).

Овогенез — процес розвитку жіночих статевих клітин. Період розмноження овогоній відбувається під час внутрішньоутробного розвитку і продовжується деякий час після народження людини. В кінці цього періоду овогонії оточуються шаром епітеліальних клітин (первинним фолікулом) і стають овоцитами першого порядку. ІІ період — період росту, який проходить в функціонуючому яєчнику. ІІІ стадія — дозрівання (закінчується утворенням овоцита другого порядку і зріла яйцеклітина виходить з яєчника).

Над’яєчник та прияєчник розміщуються між листками широкої маткової зв’язки — парні рудиментарні утвори.

Маткова труба (tuba uterina) – парний утвір 10-15см довжиною. По трубі яйцеклітина переходить з яєчника в матку; тут відбувається запліднення. Розміщується у верхньому краї широкої зв’язки матки. Має частини:

  • маткову (розміщується в стінці матки);
  • перешийок (найвужча, прилягає до матки);
  • ампула (розширена);
  • лійка з торочками (обернена до яєчника).

Одна з торочок найдовша і прикріплена до трубного кінця яєчника.

Порожнина труби має 2 отвори: матковий і трубний. Стінка труби має 3 оболонки:

  • слизова (вистелена одношаровим циліндричним війчастим епітелієм);
  • м’язова (внутрішній, коловий та зовнішній, поздовжній);
  • серозна (утворена за рахунок широкої зв’язки матки).

Кровозабезпеччення маткової труби відбувається за рахунок маткової та яєчникової артерії.

Матка (uterus) – порожнистий м’язовий орган грушоподібної форми. Функція: розвиток заплідненого яйця та виношування плоду. Знаходиться у порожнині малого таза; спереду від неї лежить сечовий міхур, а ззаду пряма кишка. У жінки, яка не народжувала, вона важить 40-50г, а у жінки, яка декілька разів родила — 100г.

Верхня частина матки — це дно, середня — тіло, а нижня — шийка. Тіло розмішується під кутом до шийки, який відкритий наперед. Звужене місце переходу тіла в шийку — перешийок. Матка має 2 поверхні: міхурову та кишкову.

Порожнина матки у верхніх кутах з’єднується отворами з матковими трубами, а внизу переходить у канал шийки матки (3 см, який закінчується круглим отвором у жінок, які не народжували, а у тих, які народжували — щілиноподібним). Стінка має 3 оболонки:

  • серозна, або периметрій (утворена очеревиною).

Листки очеревини, переходячи з бічних країв матки на бічну стінку таза, утворюють парні широкі маткові зв’язки , які поділяють на 3 частини: брижу труби, брижу яєчника, брижу матки. Кругла маткова зв’язка по формі нагадує щільний шнур 12-14см — починається від верхнього краю матки, близько від маткової труби, проходить між листками широкої зв’язки до глибокого пахвинного кільця. Далі проходить через пахвинний канал через поверхневе пахвинне кільце і закінчується в підшкірній основі лобкового горба та великої соромітної губи.

  • м’язова оболонка, міометрій (м’язові клітини з домішками сполучнотканинних та еластичних волокон; тут проходять кровоносні судини),
  • слизова, ендометрій (одношаровий призматичний війчастий епітелій). В каналі шийки утворює складки, має багато маткових залоз, які виділяють рідкий секрет. Слизова оболонка каналу утворює тягучий секрет (слиз, який утворює пробку, яка є перешкодою для проникнення мікроорганізмів в матку).

Кровозабезпечення відбувається матковою, яєчниковою та внутрішньою соромітною артерією.

Піхва (vagina) – м’язова легко розтяжна трубка до 10 см довжиною. Через піхву вводиться чоловіче сім’я, виводяться місячні, а при пологах — плід. Має 2 кінці: у верхній відкривається отвір матки. У місці, де піхвова частина матки вдається у піхву, між цими утворами є заглибина — склепіння піхви. Нижній кінець піхви відкривається в переддвер’я піхви. У цьому місці по краях розміщена складка слизової оболонки півмісяцевої форми — дівоча перетинка (hymen), яка при першому статевому контакті надривається. Стінка має 3 оболонки: серозну, м’язову, слизову.

Головна зв’язка матки — парна, розмішена у фронтальній площині в основі широкої зв’язки. Починається від шийки матки і кріпиться до бокової поверхні таза, фіксує шийку матки. Прямокошково-маткова і міхурово-маткова — з’єднують матку з прямою кишкою і сечовим міхурем.

Зовнішні жіночі статеві органи

Великі соромітні губи (labia majоra pudendi) – парні масивні складки шкіри, обмежують з боків соромітну щілину. В їх товщі знаходиться жирова тканина, в якій розміщені венозні склепіння та великі переддверні залози. Спереду і ззаду вони з’єднуються передньою та задньою спайками губ. Зовні шкіра пігментована, має багато потових і сальних залоз і вкрита рідким товстим волоссям. Внутрішня поверхня гладка, волога і нагадує слизову оболонку.

Малі соромітні губи (-minora-) парні тонки складки шкіри, розміщені досередини від великих соромітних губ, але тонші і коротші. У їх товщі розміщені венозні склепіння та малі переддверні залози (відкриваються між отвором сечівника і піхвою). Простір, обмежений відведеними малими губами, називається переддвер’ям піхви.

Клітор (сlitoris) – пальцеподібне випинання, яке за своїм розвитком відповідає статевому члену. Розміщується між передньою спайкою губ та зовнішнім отвором жіночого сечівника і складається з головки, тіла та ніжки.

Подразнення рецепторів викликає статеве збудження.

В передвер’я відкриваються протоки великих залоз передвер’я . Вони розміщуються біля основи великих соромітних губ в товщі великого поперекового м’яза піхви і аналогічні чоловічим цибулинно-сечівниковим залозам. Протока — 1,5см відкривється на медіальній поверхні біля основи малої соромітної губи на 1-2см наперед від її поперекової вуздечки.

Секрет залоз білого кольору, виділяється при скороченні м’язів піхви і зволожує статеву щілину і переддвер’я піхви.

Плацента (placenta) – орган, що здійснює процес обміну між кров’ю матері і плоду, і виконує функції : трофічну (харчування і обмін газів зародка), екскреторну (виділення продуктів обміну з тканин і органів зародка), захисну (ізолює плід від впливу мікробів, вірусів, токсинів та ін.), ендокринну (виділяє гормони і фактори росту, стимулює процеси росту і перебудови жіночого організму під час вагітності).

Новонароджений з першим криком вдихає повітря, його легені починають функціонувати, в зв’язку з чим плацентарний кровообіг стає непотрібним, пульсація в пуповині послаблюється, а потім прикорочується. Пуповину перерізають, а культя пуповини з часом відпадає. Місце з ‘єднання пуповини з черевною стінкою рубцюється і утворюється пупок.

Промежина (regio perinealis) – ділянка тіла людини, обмежена спереду лобковою дугою, по бокам — сідничними горбами, ззаду — куприком.

У вузькому розумінні промежина — ділянка між відхідником та зовнішніми статевими органами.

М’язи та фасції, розміщені у промежині, утворюють тазове дно, яке закриває вихід з малого таза. На шкірі по середній лінії розміщений шов промежини, який поділяє її на праву та ліву половини. Лінією, проведеною через сідничні горби, промежину поділяють на відхідникову та сечостатеву ділянки. В сечостатевій розміщені зовнішні статеві органи, а у відхідниковій — кінцевий відділ прямої кишки та зовнішній м’яз-стискач відхідника.

М’язи промежини та фасцій утворюють дві діафрагми: тазову та сечостатеву.

Тазова діафрагма (diaphragma pelvis) утворена м’язами:

  • м’яз-підіймач відхідника — парний, починається від внутрішньої стінки таза, спускається донизу у вигляді лійки і вплітається в кінцевий відрізок прямої кишки. Зверху й знизу покритий верхньою та нижньою фасціями діафрагми таза.
  • зовнішній м’яз — стискач відхідника — м’язове кільце, яке оточує відхідник. Між цим м’язом та сідничними горбами з обох сторін розміщені заглибини — сіднично — прямокишкові ямки (заповнені жировою тканиною, в якій розміщенні судини та нерви).

Через тазову діафрагму проходить нижній відрізок прямої кишки.

Сечостатева діафрагма (d. urogenitalis) – знизу закриває передній відділ виходу малого таза:

  • глибокий поперечний м’яз промежини — парний, починається на гілці сідничної кістки, волокна йдуть по гілці сідничної кістки присередньо, зливаються з волокнами такого ж м’яза протилежної сторони, закінчується в серединному сухожилковому шві. Функції: зміцнює сечостатеву діафрагму.
  • м’яз-стискач сечівника — у чоловіків оточує перетинчасту частину сечівника, а у жінок — початковий відділ сечівника.

Обидва м’язи зверху і знизу покриті фасціями. Проміжки між м’язами та фасціями заповнені жировою тканиною.

Через сечостатеву діафрагму у чоловіків проходить сечівник, а у жінок — сечівник та піхва.

До сечостатевої діафрагми належать також м’язи: цибулино-губчастий, поверхневий поперечний, сіднично-печеристий.

Жіноча промежина має деякі особливості. Сечостатева діафрагма більш широка, через неї проходить не тільки сечівник, а і піхва. М’язи цієї ділянки слабші, ніж у чоловіків, а фасції — навпаки — міцніші. М’язові волокна стискача жіночого сечівника охоплюють також і піхву, вплітаючись в її стінку. Сухожилковий центр, який знаходиться між піхвою і відхідником, складається з переплетених сухожилкових і еластичних волокон.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *